Блог учителя інформатики та фізики Вишгородської районної гімназії "ІНТЕЛЕКТ" Бабич Олени Василівни: Освіта в Україні

Модернізація освіти в Українія

Знання — це скарб,

а вміння вчитись — ключ до нього.

Сократ

Сучасна ситуація в суспільстві, а також досвід управління школою підтверджують, що головний шлях розвитку системи освіти — це забезпечення конкурентоспроможності кожного навчального закладу та його випускників. Основою конкурентоспроможності є якість освіти. Але перш ніж говорити про нову якісну освіту, треба спочатку вияснити цілі та завдання, які стоять перед освітою сьогодні, тобто чого вимагає від освіти сучасне суспільство? Одразу ж постає безліч різних запитань: Як забезпечити якість шкільної освіти? Що треба зробити для покращення навчання? Які кроки необхідно здійснити, щоб дійти до легкого, якісного, нового і сучасного навчання? Відповіді на всі ці запитання дає лише одне поняття, яке на сьогодні широко практикується в сучасній освіті України — це процес її модернізації.

У Конституції України, Законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», Постанові Кабінету Міністрів України, «Національній доктрині розвитку освіти» та в інших документах, що стосуються освіти, визначена стратегія якісного розвитку, сформульовані завдання та шляхи реформування загальної середньої освіти. Починаючи з 2001 року освіта України перейшла на новий етап 12-ти річного навчання з 12-ти бальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів, введено нову програму «Комп’ютеризація шкіл», яка передбачає вивчення новітніх технологій, що є такими необхідними у сучасному житті.

Нова методологія якісної освіти й нові моделі сучасних шкіл ґрунтуються на взаємодії традицій та інновацій. Однак саме інноваційні процеси повинні стати провідними у формування шкільних, зокрема районних, міських освітніх систем у цілому і в управлінні їх розвитком. Саме це є головною метою перебудови школи як соціально-педагогічного інституту держави.

Якість — це методологічна категорія, яка відображає відповідність результату поставленій меті.

Модернізація освіти — це сукупність властивостей об’єктів управління взаємопов’язаних та взаємопідпорядкованих, ієрархія характеристик і показників у стані того об’єкта, що підлягає аналізу і оцінюванню.

Враховуючи світові загальноосвітні тенденції щодо зміни парадигми освіти, створення педагогічної інновації, стає найбільш пріоритетною проблема перегляду традиційного змісту підготовки майбутнього вчителя. Йдеться про розробку нових теоретичних і методичних засад формування педагога нової генерації, здатного до реалізації інноваційної освітньої політики як головної функції держави. Сучасний вчитель має бути висококваліфікованим фахівцем, який готовий до глибоко мотивованої інноваційної діяльності, причому він має бути спроможний не тільки включатися в інноваційні процеси, але й сам їх ініціювати.

Без творчого вчителя не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України. Державна програма «Вчитель» звертає увагу на посилення підготовки вчителя, визначає важливе значення ролі педагога. Головним є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, у накопиченні сучасною школою палітри підходів до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом у цілому, тенденцій особистісно-орієнтованого навчання та творчості.

Отже, фундамент на якому має стояти школа повинен бути закладений не лише зі стандартних уроків, традиційних занять чи ознайомлюючи бесід один з одним, але й об’язкове включення новітніх технологій, комп’ютерної техніки, різноманітних нововведень. Це можуть бути і лекційні заняття, семінарські заняття, уроки-семінари, уроки проведенні на природі, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки лабораторного практикуму, уроки самостійного навчання та багато інших різновидів проведення навчальних занять.

Кожна людина розвивається в результаті того, що вона включається в суспільні взаємини й різні види діяльності. Активність людини в процесі взаємодії з навколишнім світом ґрунтується на її біологічних, соціальних, матеріальних, моральних, суспільних потребах. І дитина теж не є виключенням цього.

У підлітковий період особливо помітним стає зростання свідомості та самосвідомості дітей. Розширюється сфера їхніх знань про себе, про людей, про навколишній світ. Розвиток самосвідомості підлітка виявляється в зміні мотивів основних видів діяльності: навчання, спілкування та праця. Дитячі мотиви, характерні для молодшого шкільного віку втрачають свою силу. На їх місці виникають нові, «дорослі» мотиви, які призводять до переосмислення змісту мети і завдань діяльності. Всі ці зміни у розвитку дитячої особистості повинен знати і відчувати вчитель, звертати на це увагу і використовувати всі можливі аспекти для роботи з такими дітьми та вибору відповідних способів і методів побудови плану навчального заняття.

Мотивація навчальної діяльності як властивість особистості — це система її мети, потреб, які спонукають учнів до активного поповнення знань, оволодіння вміннями і навичками. Вона характеризується спрямованістю до навчання, а також пізнавальною активністю та самостійною діяльністю.

Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури діяльності, а звідси — якісно нового іншого рівня освіченості, здатності до постійного оновлення знань, тобто вміти «навчатися впродовж усього життя», як зазначено в Концепції 12-ти річної середньої загальноосвітньої школи України. Саме тому, модернізація сучасної освіти України враховує суспільні потреби і вносить свої корективи, тобто мається на увазі комп’ютеризація виробництва, механізація робочих процесів, адаптація і перехід до сучасних технологій та їх можливостей.

Однією з найважливіших особливостей нашого часу є перехід розвинутих країн світу від постіндустріального до інформаційного суспільства, а тому питання інформації всіх сфер суспільного життя є одним із пріоритетних завдань держави і освіти відповідно.

Одне з головних завдань нашої освіти в умовах інформаційного суспільства — навчити дітей користуватися інформаційними технологіями та навчатися, використовуючи ці технології. Наскільки успішно буде вирішене це завдання визначною мірою залежить розвиток країни і її місце у світовій спільноті.

Кожен учитель, згідно нових державних стандартів 12-ти річної освіти, повинен пройти перепідготовку та оновлення, збагачення та осучаснення своїх професійних здібностей, навиків і методів педагогічної роботи.

Одним із допоміжних методів для роботи сучасного вчителя є введення в педагогічну практику нової електронної програми Intel — «Навчання для майбутнього». В нашій країні цю програму підтримує і ухвалює Міністерство освіти і наук України. Дана програма повністю відповідає вимогам часу і допомагає вирішувати питання підвищення загальної інформаційної грамотності українського суспільства та масово впроваджувати інноваційні педагогічні та інформаційно-комунікативні технології в навчальний процес. По суті, Програма виступає каталізатором реформування освіти; сприяє широкому включенню освітніх закладів України у світовий інформаційний простір та підготовці вчителя сучасного типу, навчає не тільки користуватися комп’ютером, а й ефективно використовувати його потенціал у навчальному процесі. Запровадили її у лютому 2004 року, і вже за 1,5 року її життя у нас 20 тис вчителів, на базі інститутів післядипломної освіти ( І П О ), пройшли навчання за цією програмою, та це число постійно зростає. Взагалі у світі понад 3 млн. вчителів пройшли навчання за даною програмою протягом 5-ти років її існування. Вона використовується у 35 країнах світу, серед яких США, Японія, Німеччина, Італія, Корея, Австрія, Австралія, Аргентина, Ізраїль, Росія і наша з вами Україна.

Використовуючи знання даної навчальної програми Intel — «Навчання для майбутнього» вчитель може створювати допоміжні матеріали на урок, удосконалити його та зробити більш цікавим і сучасним, який відповідав би новим вимогам нашої освіти. Набувши певних навичок роботи з цією програмою можна створювати електронні контрольні роботи, тестові завдання, опитувальники, брошури, газети, публікації, презентації, web-сторінки, що відсилаються у всесвітню мережу Internet, де уже можна спілкуватися з однодумцями чи поділитися досвідом, можна просто у всесвітній мережі знайти цікаву і потрібну для вас інформацію.

Крім цього, останнім часом у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів широко впроваджуються нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу, до яких належать: лекція, семінар, конференція, диспут, ділова гра та багато інших видів роботи з учнями. Як свідчать результати досліджень, запровадження цих методів забезпечує підвищення активності навчально-пізнавальної діяльності учнів, формування їх самостійного мислення та розвитку їх творчих здібностей.

Вчителям відомо, що в кожному класі загальноосвітньої школи є діти з різними рівнями навчальних досягнень — від початкового до високого. Всі вони не однаково, по-різному сприймають навчальний матеріал, який вивчають на уроках. І тому, одним із основних завдань учителя є те, щоб правильно і доцільно підібрати форми і методи роботи на уроці з учнями.

Завдання вчителя— створити такі умови, за яких абсолютно всі учні класу могли б адекватно розвиватися і застосовувати до себе усі «само»:

— самооцінка – вміння оцінити свої можливості;

— само облік – уміння брати до уваги свої якості;

— самовизначення – вміння обрати своє місце в житті і суспільстві;

— самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання і форми самоосвіти;

— самокритичність – вміння критично оцінювати недоліки і достоїнства своєї роботи;

— самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

— самовиховання та саморозвиток – як результат самоосвіти.

Щоб створити відповідні умови для самореалізації й саморозвитку учнів через самоосвіту, потрібно передусім визначити потенціальні можливості учнів, їх інтереси, на основі цих знань пропонувати школярам цікаві і доступні для них завдання. Від правильно підібраних завдань залежить і те, як розвиваються пізнавальні мотиви і почуття підлітків. Наприклад, з яким інтересом учні сприймають знання, які їм передає вчитель; як вирішують завдання контрольної роботи; працюючи чи ні самостійно над предметом; чи аналізує вивчений матеріал і т. д. Крім того, пізнавальну мотивацію, цілеспрямованість навчальної діяльності можна визначити за повсякденним ставленням кожного учня до виконання домашнього завдання, за схильністю до читання, за начитаністю, поінформованістю.

Для того, щоб зацікавити учнів до пізнавальної діяльності, учитель повинен використати увесь свій творчий потенціал, нові інтерактивні методи навчання, нестандартні та комбіновані уроки, розважальні та ігрові моменти і багато чого іншого, цікавого дітям та нового для них.

Освіта — одна з найважливіших сфер людської діяльності та визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність впровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи й управління, які основані на модернізованій дидактичній системі. Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань. У такому контексті інформатизація та інформаційні технології надають освіті нетрадиційних характер.

Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише при достатньому ставленні держави та суспільства до освіти.

Нові заклади освіти України визначають цільову спрямованість на поглиблену підготовку учнів з природознавства, математики, філологічних дисциплін, правознавства, економіки. Загальною тенденцією розвитку школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцію загальної й допрофесійної підготовки.

Міжпредметні зв'язки являють собою відображення в змісті навчальних дисциплін тих діалектичних взаємозв’язків, які об’єктивно діють у природі.

Міжпредметні зв’язки — це дидактична умова, яка сприяє підвищенню науковості та посильності навчання, значному посиленню пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості їхніх знань.

У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. У сукупності з наукою, суспільно-політичними інститутами, засобами масової інформації, культурою освіта виступає важливим фактором створення в Україні високоефективної економіки та принципово новій технологічній основі, ключовим засобом формування громадянського суспільства і забезпечення свобод, формування і виховання високоморальної, інтелектуально та фізично розвиненої особи. Основний вектор даного розвитку пов’язаний із забезпеченням доступності освіти, підвищення її якості та підвищення ролі освіти у вихованні молодого покоління.

Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки прагматичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями».

Педагогічна ідея — це повітря, в якому

розправляє крила педагогічна творчість.

Василь Сухомлинський