Моє
Сонце підростає й розумнішає щодня
Завжди
маму щось питає, золоте моє дитя.
Як
будують, де працюють, звідки знають,
Як
писати, що читати, де навчитись малювати,
Як
працює телевізор і хто робить літаки?
Що
солдат охороняє, де зникають зірочки?
Все
цікаво йому знати, все зробити хоче сам.
За
оці щасливі очі я усе в житті віддам.
21.03.2017р
Тиха
осінь, сипле дощ…
Багряне
листя, мокрий плющ…
Тече
сльоза по склу журливо —
Це
осінь плаче несміливо.
Вона
сумує за теплом,
За
ніжним сонцем і за тим,
Як
літо бабине блукало
За
полем, лісом, за селом.
За
тими сонячними днями,
Коли
зустрілась вона з нами.
Тепер,
прощаючись на рік,
Передає
права зимі.
23.11.2010р.
Сипле
дощ рясний із неба,
Лист
осінній шелестить,
Ключ
птахів летить у вир,
Вітер
злегка тріпотить.
Все
це осінь золотава
Свої
примхи видава.
Дощ
і холод нам принесла
Замість
літнього тепла.
Осінь
впевнено ступає,
Входить
у свої права.
Всю
природу одягає в золотавії шовка.
Мерехтливо
ліс тріпоче,
Кольорами
виграва
Холоду
він ще не хоче,
Бо
грибів якраз пора.
І
Дніпро похмурив брови
Погляд
від дощу хова.
Він
ще досі пам’ятає, як купалась дітвора.
Ця
пора наводить смуток,
Та
до роздумів схиля.
Осінь
золотом багряним
В
наше місто вже прийшла.
7.09.2009р.
Класний віршик..
ВідповістиВидалити