Постарів та посивіли скроні
На порозі стоїть, як на троні.
Колись він був для нас, мов промінь
Ми - у пітьмі науки, мов в полоні
Учитель вболівав за нас
І намагався всіх навчити.
Промінчик знань своїх він дарував
Й до світлих обріїв нас проводжав.
Його ми поважали і любили,
На всі уроки ми ходили,
А він хотів, щоб не було поганої оцінки,
Завжди зразковою була щоб поведінка.
Та не завжди ми так навчались,
Бо крім навчання ще й бешкетували.
Всі витівки дитячі він нам пробачав,
Бо з нас вийде у житті учитель знав.
Сьогодні ж ми усі дорослі люди,
І де б не були ми завжди і всюди
Пригадуєм своїх учителів.
Прийшли сьогодні ми вклонитись їм.
То ж дай вам Бог, шановні педагоги,
Щасливої і світлої дороги,
Хороших учнів, вдячних, працьовитих,
Щоб ви могли достойно жити.
Щоб кожного із вас всі учні пам'ятали,
А ви міцне здоров'ячко щоб мали.
Терпіння вам, натхнення і наснаги,
Щоб довго ви жили і нас не забували.
Олена Бабич
Немає коментарів:
Дописати коментар